13 липня Верховна Рада України проголосувала у другому читанні та в цілому законопроєкт № 3822 «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». Після того, як документ буде підписаний Президентом України Володимиром Зеленським, він набере чинності.
Перший заступник генерального директора Укроборонпрому Роман Бондар розповів, чому галузь потребує змін, які інструменти дає законопроєкт № 3822 і чого чекати в результаті реформи державної оборонки:
«Державна оборонна промисловість сьогодні має потребу в оновленні. Є невелика кількість потужних підприємств, які дійсно створюють додану вартість, мають сильний конкурентоздатний продукт та ім’я на міжнародних ринках, можуть самостійно експортувати товари й послуги. Але у відсотковому співвідношенні їх близько 10% від загальної кількості підприємств Укроборонпрому. Натомість решта підприємств знаходиться в надважкому стані: по-перше, роками в них ніхто не інвестував, по-друге, частка підприємств Концерну у державному оборонному замовленні з 2015-го року невпинно падала.
Закон про корпоратизацію підприємств Укроборонпрому, ухвалений парламентом у липні цього року, не є панацеєю. Це хірургічний інструмент, завдяки якому ми зможемо провести операцію та врятувати пацієнта: зробити так, щоб він не просто вижив, а через декілька років зміг виступати на олімпіаді та займати перші місця в рейтингу.
Корпоратизація вирішує по суті три проблеми:
Оборонні підприємства державної форми власності стають підзвітними. Ми беремо за основу стандарти Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) – і на їх основі вибудовуємо корпоративну структуру таким чином, щоб всі наші партнери (як власник в особі держави, так і наші клієнти) були впевнені: всі процеси відбуваються прозоро та у підзвітний спосіб, існує чітка ієрархія відповідальності.
Ми перетворюємо державні та казенні оборонні підприємства, що входять до складу Укроборонпрому, на господарські товариства, які є гнучкішими за своєю організаційно-правовою формою. При цьому єдиним власником (акціонером) перетворених підприємств державного ОПК буде держава в особі Кабінету Міністрів України. Наявні організаційно-правові форми власності, які дістались нам у спадок від Радянського Союзу, майже унеможливлюють будь-яку конструктивну взаємодію з іншими гравцями ринку, особливо на довгострокову перспективу.
Державний ОПК зможе залучати інвестиції. Те, що зараз намагається зробити Укроборонпром, – посилити довіру до себе. Десять років ми знищували цю довіру, зокрема й через корупційні скандали. Як ми виглядаємо в очах міжнародних партнерів? Я пам’ятаю зустріч з військовим аташе однієї з країн НАТО, щойно мене призначили на займану посаду. Ми прийшли і кажемо: «Давайте швидше щось робити». А у відповідь ми почули: «Давайте ви спочатку з комплаєнсом розберетесь та ризик-менеджмент впровадите. Спершу ми маємо пересвідчитись, що ви здатні виконувати свої обіцянки: що кошти, активи чи технології майбутніх інвесторів не будуть вкрадені чи кудись передані, а будуть використані за призначенням».
Ухвалення законопроєкту № 3822 – це ще не перемога. Запровадження корпоративного управління на підприємствах державного ОПК – це маленька частина дуже великого і надскладного шляху. Насправді з набранням чинності № 3822 ми будемо робити дуже примітивні речі, які за старого законодавства були неможливими. Приміром, вибудовувати бізнес-процеси та створювати повноцінні системи управління. Адже перш ніж шукати зовнішні інвестиції, ми повинні використати внутрішні ресурси, об’єднати навколо себе українські підприємства і попрацювати над кооперацією, над створенням спільних продуктів. І тільки після цього йти до міжнародних партнерів. Інакше вони запитають: «Що ви можете зробити для нас такого, чого не зроблять інші?»
Як відбуватиметься корпоратизація Укроборонпрому?
Спершу сам Концерн буде перетворено на акціонерне товариство, 100% акцій якого належатиме державі. Він виконуватиме роль корпоративного центру, а отже, візьме на себе лідерство в усіх подальших перетвореннях підприємств-учасників. Концерн буде вибудовувати модель управління з максимальною передачею стратегічних і операційних компетенцій на нижчі рівні корпоративної структури. Бо ті, хто виробляє продукцію, краще знають, як її виробляти, краще розуміють, у що інвестувати. І, зважаючи на те, що Укроборонпром має конгломераційну природу, тобто сфокусований на різних видах діяльності, які між собою майже не пов’язані, чіткий розподіл повноважень між корпоративним центром, галузевими науково-виробничими об'єднаннями та підприємствами має дуже велике значення для майбутньої ефективності.
Це все ми робимо для того, щоб, знову ж таки, завдяки прозорості відвоювати довіру. Навіщо нам довіра? Якщо за зовнішнього інвестора нам ще треба битися, то кошти на зовнішніх ринках, приміром, банків чи фінансових організацій, ми можемо отримати вже сьогодні. Втім, банки кажуть: «Покажіть нам вашу звітність за три роки. Покажіть, як ви обираєте об’єкти для інвестування, як виглядає ваша корпоративна структура». Вони ставлять правильні запитання, до яких ми, на жаль, ще не готові.
Сьогодні, щоб вмовити закордонного інвестора вкласти сюди хоч копійку, ми повинні відповідати міжнародним стандартам комплаєнсу та ведення бізнесу. Звісно, ми розуміємо, що міжнародні компанії насамперед тут шукають ринок збуту. Саме тому потенційну кооперацію ми вбачаємо передусім у спільному інвестуванні в нові продукти. Продукти, які зможуть завоювати нові ринки збуту, доступу до яких раніше не було. Таким чином, ми маємо створювати додану вартість продуктам разом з приватними виробниками. Це і є виклик на наступні два роки”.