Північно-західний апеляційний господарський суд виніс рішення на користь України у справі ДП «Красилівський агрегатний завод», що входить до складу ДК «Укроборонпром», та «Российской самолетостроительной корпорацией »МиГ«, яка входить до складу »Объединённая авиастроительная корпорация«, 100% акцій якої належить Російській Федерації. У позові російської компанії до українського оборонного підприємства повністю відмовлено. Відповідне рішення було прийнято судом 27 червня. Нагадаємо, що російське підприємство намагалось відсудити у »Красилівського агрегатного заводу" 5 млн рублів. До того ж, суд першої інстанції - Господарський суд Хмельницької області, у квітні цього року підтримав країну-агресора. Але завдяки тому, що Концерн оскаржив це рішення, інтереси українського оборонного підприємства вдалось повністю захистити.

Генеральний директор ДК «Укроборонпром» відповів на гострі питання видання «Цензор», які стосувались збиткових підприємств Концерну, недобудованого ракетного крейсеру, кадрову проблему, майбутнє авіаційної галузі, про причини стагнації бронетанкових заводів та про аудит Концерну та наявну державну підтримку обороноздатності України. - Ми спілкувалися рік тому практично одразу після призначення вас на посаду Генерального директора.Ви тоді озвучили ряд завдань.Як оцінюєте результати?Які цілі досягнуті? Почну з локальних успіхів, з серії: «дрібниця, а приємно».Ми в Концерні запустили електронний документообіг, фактично оцифрувавши всю бюрократію.Тепер, перебуваючи на виїзді, наприклад, на нараді вКабміні,з планшета переглядаю і підписую документи, пишу резолюції.В «цифру» перейшли всі документи, крім кадрових і бухгалтерських, які законодавство вимагає готувати на папері.Ця система реалізована за рік.В Концерні відбувається структурна і кадрова трансформація. - Що поки не вийшло? Можливо, в якихось ситуаціях був недостатньо жорстким і не продавлював те, що потрібно було продавити.На жаль, за деякимиспецекспортерамиє провали через політично призначений непрофесійній менеджмент.Там, де зберігся нормальний менеджмент, ситуація нормальна... Коли мені запропонували очолити Концерн, я наполіг, що буду призначати людей сам.Обговорення, звичайно, були.Але призначав сам.За жодне призначення на підприємствах Концерну, яке при мені було здійснено, мені не соромно.Проблеми виникли там, де кадри були призначені раніше. Сьогодні ми вже змінили там ситуацію.Але, на жаль, втратили час. - Підприємства вжеструктурованіу дивізіонах? Дивізіони створені - авіаційний, боєприпасів і високоточних озброєнь, бронетанковий, РЛС, морський.Формуємо їх кадрову структуру.На жаль, на ринку не просто знайти професіоналів, готових виконати поставлені завдання на рівні топ-менеджера дивізіону або підприємства, які знають технологічні процеси і мають необхідний управлінський досвід.Один з варіантів - залучення молодих фахівців.Їх легше навчити, ніж перевчити деяких досвідчених. -Мета дивізіонів - підвищити виробництво кінцевої продукції в загальній структурі виробництва? Це важливе завдання.Окрім того, ми збираємо підприємства в галузеві кластери.Всередині кожного здійснюємо трансформацію.Кінцева мета - створення галузевих акціонерних компаній, які можна буде підпорядкувати як центральному органу управління, скажімо ДК «Укроборонпром», так і державній акціонерній холдинговій компанії.Наша мета - створити універсальну систему, яка буде ефективно виконувати завдання держави і зможе бути інтегрована в будь-яку структуру державного управління.Остаточний вибір буде залежати від поставлених Урядом завдань. Необхідно також оптимізувати виробничі потужності Концерну, передавши до Фонду держмайна підприємства, виключені з оборонного циклу. - Перші заводи вже передали? Готуємо 10 підприємств.Відповідні документи подані доКабміну.Всього ж заплановано близько 20. На жаль, ця процедура не швидка.ФДМ хоче бачити, як йдуть справи на заводах, наскільки там критична ситуація, чи потрібен аудит. Важливе рішення - вилучення частини підприємств Концерну зі списку заборонених до приватизації.Їх перебування там не має сенсу, якщо вони не задіяні вДержавному оборонному замовлені і не є носіями унікальних технологій.Через ці заборони вони не можуть вийти на ринок і залучити інвестиції для випуску цивільної продукції.Разом з Верховною Радою і Урядом ми повинні вирішити це питання. - Скільки в Концерні живих підприємств, забезпечених замовленнями? З 97 підприємств 42 - з боргами по зарплаті.Їх наявність - основний критерій неефективності управління.Відносно ефективно працюють 55. Аудит Маккензі 2012 року показав, що тільки 10 підприємств Концерну розвиваються.Сьогодні додалися ще близько 10, задіяних в оборонному замовленні. - Чи потрібен «Укроборонпром» для управління 20 успішними підприємствами? Якби Концерн керував тільки ними, все було б набагато простіше.Але ще є велика кількість підприємств з синдромом відкладених управлінських рішень.Необхідні рішення не приймали роками і сьогодні проблеми стали критичними. При створенні Концерну одним із завдань було відокремити казенні підприємства від бюджету, з якого їх фактично утримували.До «Укроборонпрому» передали чимало таких заводів, переклавши на нього відповідальність за їх утримання. Наприклад, по Харківському авіазаводу борги по зарплатах висять з дня його передачі і перевищують 200 млн гривень.Концерн змушений утримувати і «Миколаївський суднобудівний завод», переданий йому з колосальними боргами.За поточний рік ми акумулювали більше 40 млн гривень на виплату частини цього боргу.Перед кожною виплатою формуємо пул з персоналу, який після отримання грошей звільнявся.Таким чином звільнено близько 300 людей.Але борг продовжує нарощуватися, хоча швидкість зменшилась. Але ми гасимо старі борги грошима, які могли витратити на розвиток підприємств. - Фактично Концерн не має можливості позбутися від баласту.Ви змушені витрачати кошти на утримання того, що з року в рік приносить плановий збиток... Як вийти з цього клінчу? Концерн має обмежені ресурси для трансформації.Приватизація - єдина можливість зняти з балансу Концерну підприємства без виробництва або ті що не представляють цінності для держави.Але це можливо тільки при активній позиції ФДМ. Повертаючись до «Миколаївського суднобудівного», за нашими оцінками, 2/3 підприємства потрібно віддати ФДМ або в комунальну власність.Третина потужностей можна залишити в держвласності, як ремонтну базу для ВМСУ. Але для підтвердження оцінок Концерну нам необхідні відповідні рішення Міноборони, які формують потреби відомства в кораблебудуванні на найближчі роки.Чи будуть там добудовувати корвет, чи будуть замовляти патрульні кораблі або плануються обмежитися ремонтом існуючого флоту - це компетенція Міноборони. Це стосується і інших підприємств, скажімо, всіх серійних заводів.Для прийняття управлінських рішень на рівні Концерну, потрібно розуміти державну стратегію розвитку ОПК. - Чому таку стратегію не створили приО. Гладковском,який якзаступник секретаряРНБОУ, був куратором галузі протягом п'яти років? Я б сказав про надлишок стратегій, не прив'язаних до бюджету і реальності по крокам.Наприклад, є Концепція розвитку галузі до 2023 року.Але без покрокового розкладу і захищеного фінансування це - набір філософських ідей. Для прикладу можна навести реалізацію курсу до НАТО.У нас на озброєнні стоїть пістолет Макарова, автомат Калашникова і снайперська гвинтівка Драгунова.Якщо переходимо на стандарти НАТО, то по цих позиціях потрібні відповідні рішення Міноборони.До якого року вони їх експлуатують і на яку зброю переходять після зняття з озброєння. Для того щоб узгодити другу частину рішення, потрібно протестувати аналоги світових і українських виробників.Відстріляти їх, скласти і вивчити звіти, проаналізувати маркетинг і, врешті-решт, визначитися з термінами та виробниками. Наприклад, в Концерні є завод «Маяк», який займається виробництвом стрілецької зброї.Там можуть виробляти деякі власні зразки, або створити майданчик в рамках локалізації виробництва.Але повторюся, для цього нам потрібно розуміти стратегічне бачення Міноборони. - Чи існують варіанти розвитку«Укроборонпрому»в нинішній державній формі власності, фактично без права приватизації та без залучення приватних інвестицій? Українська промисловість, не тільки ОПК, при державній формі власності не має довгострокових перспектив розвитку.Державне унітарне підприємство - закрита форма з точки зору залучення інвестицій і створення спільних підприємств.Відповідно вони мають мінімальні можливості для технологічного розвитку. Повертаючись до заборонених до приватизації підприємств скажу, що списки, сформовані ще в 90-х, давно не актуальні.Вони не відображають реальні потреби держави.Часто тих заводів не існує в природі, але юридичний статус не дозволяє їх ліквідувати, знявши з держави бездумні витрати на утримання. Зазначу також, що ініціативи, спрямовані на створення інвестиційних механізмів, часто не знаходять підтримки в трудових колективах.Наприклад, ідеї акціонування ДП «Антонов», спрямовані на відродження авіабудівного флагмана. - Саме ця позиція знизила інтерес Саудівської Аравії до спільного проекту з Антоновим? Діалог з близькосхідними партнерами триває, хоча не так швидко, як ми розраховували.Проект зі спільного виробництва Ан-132 з Саудівською Аравією не перейшов в активну фазу, в тому числі через те, що наші партнери не продовжили його, а також через суперечності в концепті співпраці. Крім того, не до кінця реалізовані правові механізми, які дозволять українському авіабудування створювати спільні підприємства.Адже рішення Камбіну про виділення цільових коштів не виконано.Крім того, не завершені складні процеси в області заміщення комплектуючих з РФ європейськими та американськими аналогами. При цьому наша ментальність - також одна з причин, що гальмує міжнародну технологічну інтеграцію України.Переговори з будь-яким інвестором це торг.Йому цікаво інвестувати в живі і перспективні напрямки. Ми ж розраховуємо залучити інвестиції, в тому числі і для вирішення завдань, які гальмують розвиток.У переговорах важливо знаходити компроміс.Позиція, яка полягає в тому, що ти самий передовий в світі, рідко знаходить розуміння партнера. Часто ми неадекватно оцінюємо свої технологічні можливості.Вважаємо, що стоїмо мільярди, втрачаючи реальні можливості залучити мільйони. Позиція, при якій одна сторона вимагає 51% в спільне підприємство, вкладаючи тільки інтелектуальну власність і виробничі можливості, може відштовхнути інвестора.Адже той не збирається ризикувати своїми грошима, якщо не до кінця розуміє перспективи проекту. -Саудитихочуть 51%? Вони розраховують набільшучастину в спільному підприємстві з «Антоновим».Цей проект - реальний при певній рішучості з нашого боку. - Мене вражає, що ДП «Антонов» містить 10 тисяч співробітників, не випускаючи вже кілька років літаки і займаючись лише ремонтом... На підприємстві зайнято 2 тисячі основних працівників.Ще є фахівці в конструкторському бюро та авіакомпанії.Дійсно, два роки «Антонов» не випускає літаки.І це - не тільки вина підприємства.У всьому світі авіабудівники живуть в системі державного лобізму.Є така фраза - літаки продають президенти.Так було в СРСР, коли наші літаки купували всі країни Варшавського договору. І сьогодні галузь потребує державного лобізму.Але і авіабудівники повинні відповідати вимогам сучасного маркетингу, адекватно оцінюючи закони інвестиційних процесів. Я бачу різницю в сприйнятті цих питань на рівні керівництва «Антонова» і трудового колективу. Колектив розраховує, що літаки і далі продаватимуть президенти. А поки цього не відбулось, там готові отримувати зарплату просто за вихід на роботу і причетність до легендарної марки. - Весь цей «комунізм», я розумію, фінансує авіаційна компанія «Антонов», створюючи умови для стабільного отримання зарплати всього колективу? Для мене, як для керівника, це - гордіїв вузол, для колективу - ситуація комфорту.Спроби Концерну звузити зону комфорту викликають протестні настрої.Ми розуміємо важливість соціальних зобов'язань держави.Але усвідомлюємо і те, що ці гарантії не можуть бути безмежними.Вони повинні визначатися масштабами виробництва, в даному випадку - випущеними літаками. Я бачу, як президент ДП «Антонов» Олександр Донець намагається змінювати свідомість трудового колективу, проводячи роз'яснювальну роботу і акцентуючи на створенні покрокового плану трансформації.Я дуже сподіваюся, що трудовий колектив буде правильно оцінювати нинішню складну ситуацію.Тоді ми знайдемо з неї вихід. - Слухаючи виступ нового члена Наглядової ради Концерну Айвараса Абромавічусамені здалося, що багато хто наївно вважає, що головна перешкода в розвитку ОПК - відсутність аудиту.У чому суть цього аудиту і чим він допоможе галузі? Більше року тому оголосили тендер в Prozzoro.По кожному лоту визначили групу переможців, готових до переговорних процедур.Україна розраховувала на допомогу міжнародних донорів, оскільки аудит був ініціативою іноземних партнерів. На жаль, зовнішнє фінансування не надали.Нам довелося самим шукати ці гроші.Вже є розпорядження прем'єр-міністра про виділення з резервного фондуКабміну32 млн гривень на фінансовий аудит, найбільш актуальний з точки зору розвитку Концерну. Як тільки гроші надійдуть, почнемо переговорну процедуру і укладемо договір з переможцем. Мені здається, аудит потрібен для підведення риски під поточним станом Концерну і прийняття рішення щодо його трансформації. - Впевнений, що аудит - не панацея.Головним завданням є порятунок життєздатних підприємств галузі. Повністю згоден з такою точкою зору.Для порятунку підприємств значно важливіший чинник - підтримка їх замовленнями Міноборони.У той же час не можу сказати, що участь Концерну в програмах військового відомства суттєво сприяє розвитку заводів. У 2018-му за продукцію наших підприємств Міноборони заплатило 11,8 млрд грн.У 2019 м ж за півроку - 2,9 млрд. Це менше 3% бюджету Міністерства за півроку. Навіть при збереженні цієї тенденції (в чому я не впевнений) ці кошти не переважать баласт, який тягне заводи вниз.В першу чергу, пов'язаний з вимушеною підтримкою неефективних підприємств і їх управлінських трансформацій. - Ми рік томуговорилипро бич вітчизняної промисловості у вигляді розрахунково-калькуляційних матеріалів (РКМ) Міноборони, який вбиває адекватне ціноутворення.Що зроблено, щоб цю біду знищити? Дуже правильно слово - «знищити».Це - моя особиста позиція по РКМ і системі ціноутворення, які вони визначають.Знищення РКМ пов'язано безпосередньо зі зміною законодавства.Про це Степан Тимофійович Полторак прямо заявив на одному із засідань уряду.Без змін закону ми не змінимо підхід в відкритості закупівель. Найважливіше завдання - прийняття нового Закону «Про Державне оборонне замовлення».Концерн розробив його разом з НАКО, експертами і передав на розгляд до Уряду.Зауваження та пропозиції запропонував парламентський комітет з питань національної безпеки і оборони.Коли закон буде прийнятий - відкрите питання. - Які ще потрібні закони, щоб сформувати новий порядок денний в галузі? Потрібні в цілому три закони.Перший - Про ДОЗ, другий - про виключення деяких підприємств зі списку заборонених до приватизації.І третій закон, який ми розробили і переданий - про порядок петворення держпідприємства в акціонерне підприємство.У разі їх прийняття ми зрушимо ситуацію з місця і забезпечимо розвиток. - Одна з проблем - відтік з підприємств кваліфікованих кадрів.Як його припинити? Наша HR-служба проїхала по підприємствах Концерну і сформувала кадровий резерв галузі з середньої та вищої ланки.Займаємося галузевими програмами навчання менеджменту.Збираємося організувати навчання наших фахівців в рамках німецької програмиRefaв Україні з виробничого менеджменту.Використовуємо університетські наукові розробки, в першу чергу НТУУ «КПІ», оскільки ректорМ. Згуровський- главаНаглядової радиКонцерну. Починаємо формувати студентський пул, залучати їх до стажувань, з можливістю подальшого працевлаштування на підприємствах «Укроборонпрому».На цьому ринку, до речі, існує серйозна конкуренція західних компаній, які намагаються «застовпити» найперспективніших студентів вже з третього курсу. - Які існують можливості держпідприємств в плані залучення нових кадрів?Які середні зарплати? Зарплата генерального директора - 80 тисяч гривень - мінус податки. - Тобто, менеджер, обсяг реалізації продукції у якого в минулому році склав $1 млрд, заробляє $3тисячі..? Саме так.Директор дивізіону в концерні - 35 тисяч гривень.Головний інженер успішного підприємства - 35-45 тисяч.Середня зарплата в концерні без обчислених податків - 36 тисяч.Зарплата оператора верстата з ЧПУ залежить від підприємства і регіону.На «ФЕД» абона «Красилівському агрегатному заводі» вона становить 14 тисяч «брудними». - Як на такі умови вдається знаходити кадри, тим більше з числа амбітних молодих фахівців? Дуже складно, м'яко кажучи.Нещодавно на виставці в Стамбулі разом з Сергієм Кривоносом зустрічалися з українською спільнотою.Українець, який в Туреччині професійно займається авіаційними композитними матеріалами, каже: «Я б хотів повернутися в Україну. Ось моє CV, хотів би працювати в авіаційній галузі. Маю п'ятирічний досвід роботи в компанії, яка займається композитами, в тому числі на замовлення європейських компаній. Мені цікаво розвивати цей напрям в Україні». Після уточнення питання зарплати питання втратило актуальність. Максимум, на що він може розраховувати на ДП «Антонов» - $1000.Адже такі країни, як Туреччина, пропонують фахівцям зарплату значно вище.Початківець конструктор, по суті - випускник університету - відразу отримує $800.Ще нічого не вміючи і тільки набираючи перший досвід. Неринкова система оплата праці на українських держпідприємствах обмежує можливості залучити активних людей.Концерн неодноразово питання це піднімав.Але ми пам'ятаємо дискусії в суспільстві з приводу зарплат в «Нафтогазі»... - Там дійсно космічні зарплати... Нам сказали, що дискусія про зарплати «не начасі», оскільки занадто гостро сприймається в суспільстві. - Ви ж скоротили апарат Концерну для збільшення зарплатного фонду? Ми скоротили з 326 до 200 фахівців, щоб збільшити фонд заробітної плати.Планували це зробити ще восени 2018 року.В результаті зекономлені гроші ми заплатили «Миколаївському суднобудівному» для погашення заборгованості по зарплатах.Мало того - з тих грошей ще й заплатили близько 9 млн податку на прибуток. - Держава ще й забирає прибуток підприємства, наскільки я розумію? З прибутку підприємство сплачує 18% податку на прибуток.А потім - 30% дивіденди державі. - Пройдемося по больових точках.Крейсер в Миколаєві.Скільки коштує його утримання за рік? У 2012-13 рр.за договором з Міноборони на місяць оплачувалося 600 тисяч гривень.За сьогоднішніми цінами - близько 15 млн гривень на рік.Він же підключений до електроенергії, потрібно тримати живлення всіх систем.Однак у 2014 році Міноборони припинило оплату. - Синдром відкладених рішень в чистому вигляді.Корабель стоїть біля причальної стінки 28 років.Гроші йдуть, при цьому... Найгірше, що гроші не йдуть і корабель гниє.Але завод змушений все одно виділяти певні ресурси, підтримуючи не введені в експлуатацію, недобудований, небоеготовийкорабель. Було кілька варіантів постанов Уряду з цього крейсеру.Але жодне не прийнято.Все це - результат багаторівневої системи колективного прийняття рішень, коли міністр спорту або культури, наприклад, голосує за рішення по оборонці.Що стосується крейсера - держава повинна прийняти рішення по його майбутнє.Коли це майно стане операбельним, ми зможемо знайти рішення цієї проблеми. - Ви восени його виставите на продаж? Без рішення Уряду я можу тільки, як Дон Кіхот стрибнути на млин.Адже майно - державне.Тому має бути рішення Уряду, яке базується на запиті Міноборони, наприклад, як пропонує «Укроборонпром» - реалізувати його на зовнішньому ринку. - У чому причина стагнації бронетанкових заводів? Вони зав'язані на корпуси, які виробляє приватне підприємство в Лозовій.Там можуть поставляти максимум два корпуси в місяць і кілька комплектів для подальшого збирання.Це не дозволяє Концерну вчасно виконувати виробничі програми Міністерства оборони. Рік тому для вирішення цієї проблеми ми підписали спільне з Міноборони рішення про притягнення в виробництво імпортноїбронесталі, в тому числі фінської.У нас є всі необхідні підтвердження якості.Ми готові варити корпуси з цієї сталі, яку використовують світові виробники. Але нам це забороняє 85-е військове представництво.Я переконаний в їх особистійзаангажованостів тому, щоб фінська сталь не була задіяна у виробництві.Їх позиція поставила наші заводи на межу виживання і позбавила армію нових надійних машин. Ми довго намагалися вирішити питання без публічного рівня.Але ситуація зайшла в глухий кут.Останній приклад - військова прийомка заявила про знаходження вфінськоїстали«смертельного» вмісту фосфору і сірки.Це була чергова причина не приймати корпусу з імпортної сталі.Виявилося, що в даних тієї експертизи військова прийомканеадекватнорозставила коми, перекрутивши результати. Потім вони заявили, що фінська компанія, яка постачає броню по всьому світу, привезла в Україну сміття.На це, я думаю, буде відповідна публічна реакція виробника по дипломатичних каналах. - Що відбувається у нас зі снарядами?Голосно презентували, купили і відкрили виробничу лінію.Хоч один снаряд замовлений цієї лінії? У заводу «Артем» замовлень Міноборони в частині снарядів немає. - Тобто, лінію президентурочисто відкриві вона стоїть.А навіщо будували? Йдуть переговори з Міністерством оборони про ціну боєприпасу. Міноборони порівнює його вартість з гіпотетичною можливістю альтернативної закупівлі.Кажу «гіпотетичної», оскільки з 2015 року ні в кого закупити не вдалося. Всі країни-виробники нам відомі.Там є обмеження, напівофіційні, щодо поставок летального озброєння Україні. Це все можна, звичайно, купувати партизанськими стежками, на особистих відносинах і довірі.Але в невеликих кількостях. Нам необхідно запускати в серію своє власне виробництво.Зазначу, що Міністерство оборони працює і з приватними виробниками в цьому напрямку. - Вони замовляють у якихось приватних виробників? Йде маркетингова робота з приватними виробниками, які декларують, що можуть виробляти снаряди. - Тобто, ніхто не замовляє в Україні снаряди.І у випадку широкомасштабних бойових дій ми не зможемо швидко запустити це виробництво, оскільки воно не налагоджено. Воно швидко не запускається... Це стосується не тільки снарядів, а в цілому боєприпасів. - Це - наочний приклад.Багато говорилося про дефіцит снарядів 152-мм, особливо після вибухів складів.І у нас державний виробник не завантажений замовленнями.При цьому куплена лінія, з якої ніхто нічого не замовляє.Вражаюча ситуація... Концерном проведена широка маркетингова робота по створенню боєприпасного виробництва.Наприклад, ми передали Міноборони пропозиції щодо тематики від 9 мм до 30 мм.Якщо будуть прийняті рішення, Концерн готовий включитися в процес. Зі свого боку, в ініціативному порядку, а пізніше - згідно з рішенням РНБО ми провели маркетингову роботу зі світовими виробниками.Отримали пропозиції про можливості поставки обладнання для організації таких виробництв.Все це передано до Міністерства оборони та РНБО.Якщо будуть рішення, якщо під це будуть виділені певні бюджети, ми будемо готові розвивати процес. - Як йде проект «Нептун»? По «Нептуну» процес йде в штатному порядку.Все, як передбачено головним конструктором.Є певні технічні питання.Вони вирішуються. Проводимо випробування.Якщо буде, дасть Бог, достатнє фінансування, то в передбачені терміни вийдемо на серійне виробництво. - Два-три роки, не менш, так? Два роки, я думаю. - Проект «Вільха» - це успіх?Він дійсно, як це рапортують, готовий до серійного виробництва? «Вільха-Р» готова до серійного виробництва.«Вільха-М» ще випробовується. - Скільки вартість буде однієї ракети в серійному виробництві?На світовому ринку вона коштує до $200 тисяч. У нас буде дешевше. «Вільха» вже сьогодні має значний експортний потенціал. На всіх випробування присутні військові аташе дружніх країн. Вже є певне обговорення щодо перспективних постачання цих виробів. Знову ж важливо розуміти, яка кількість необхідна Міноборони. Як тільки запустимо комплекс в серію, будемо, в першу чергу, виконувати потреби Міністерства. А потім - експортнізамовлення.

ДК «Укроборонпром» закликає політичні сили утриматись від організації масових акцій, із втягуванням в них трудових колективів підприємств національного ОПК. Нагадуємо, що оборонні заводи є режимним об‘єктами, де заборонено здійснювати будь-яку агітаційну діяльність, зокрема, і під час виборчої кампанії. Політизація діяльності оборонних підприємств шляхом організації масових заходів, пов’язаних з їхньою діяльністю, негативно впливає на обороноздатність держави і розвиток галузі. Водночас, закликаємо парламентаріїв та політичні сили долучитися до справжнього захисту інтересів галузі в Верховній Раді України. Існує чимало стратегічних завдань, які потребують невідкладного вирішення на парламентському рівні. Ідеться, зокрема, про запровадження сучасної системи стандартизації в ОПК і справедливого формування Державного оборонного замовлення. Адже чинний механізм ДОЗ є збитковим для підприємств, а його виконання може стати неможливим через намір запровадити кримінальну відповідальність за недотримання тоталітарних радянських ГОСТів. Відчутною підтримкою трудових колективів підприємств «Укроборонпрому» може стати рішення місцевих рад про зменшення місцевих платежів за землю. Це дозволить підвищити соціальні стандарти для тисяч працівників і відкриє нові економічні можливості для підприємств. Тому Держконцерн, який об‘єднує понад 100 підприємств по всій Україні та понад 80 тисяч фахівців, закликає політичні сили утриматись від агітації на оборонних заводах і зосередитися на справді важливих кроках з підтримки стратегічної галузі промисловості держави.  



ДП «Антонов», що входить до складу ДК «Укроборонпром», отримає замовлення на виробництво літаків Ан-178 для потреб Державної служби з надзвичайних ситуацій та Національної гвардії. Є домовленість про підписання відповідного контракту восени 2019 року. Про це у рамках 53-го Paris Air Show 2019 Le Bourget заявив міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков. За його словами, попередньо досягнуто угоду про збирання на ДП «Антонов» 13 машин. За словами президента ДП «Антонов» Олександра Донця, ідеться про завершення проектування та сертифікацію транспортного літака Ан-178. Літак повен бути оснащений українським, американським та європейським обладнанням. За його розрахунками, перший літак може бути виготовлено за два-три роки. Генеральний директор ДК «Укроборонпром» Павло Букін наголосив, що виробництво літаків для внутрішнього споживача - ключова умова відновлення в Україні серійного виробництва. «Перший маркер, який цікавить міжнародних партнерів, готових інвестувати в українське авіабудування - наявність цих літаків у національних експлуатантів, зокрема - ЗСУ, МВС, ДСНСУ. Його дотримання є перепусткою на міжнародний ринок. В усьому світі авіабудування вважається інноваційним пріоритетом. Ми упевнені, що після успішної реалізації контракту з МВС позиції України на зовнішньому ринку стануть вагомішими», - підкреслив Павло Букін.

Україна і Об’єднанні Арабські Емірати домовилися про низку спільних проектів в авіаційній сфері, а також щодо виробництва і постачання техніки для сухопутних військ ОАЕ. Про це у рамках 53-го Paris Air Show 2019 Le Bourget повідомив генеральний директор Концерну Павло Букін, коментуючи зустріч із заступником міністра оборони ОАЕ Генерал-майором Абдулой Аль Хашми. За його словами, сторони обговорили максимально широкий спектр співпраці, зокрема щодо логістичного забезпечення потреб Сухопутних військ ОАЕ. Він повідомив, що одним із перспективних проектів, які обговорюються, є налагодження спільного виробництва безпілотних літальних апаратів на основі розробок ДП «Антонов». «Якість літаків марки »Антонов« загальновизнана. Вони мають стабільний попит на ринку. Це підтверджено низкою переговорів у рамках »Paris Air Show 2019«. Наразі найбільш перспективний ринок для нас - країни Близького Сходу та Південно-Східної Азії. Українські літаки, які здатні працювати в екстремальних кліматичних умовах, повністю відповідають потребам військових та рятувальників. Тому очікуємо, що найближчим часом продукція »Антонова« займе вагому частину ринку у цих регіонах», - підкреслив Павло Букін.  

Модернізований та вдосконалений безпілотний авіаційний комплекс Spectator-М1, який створений ВАТ «Меридіан» ім. С.П Корольова», що входить до складу ДК «Укроборонпром», прийнято на озброєння Збройних Сил України. Відповідний наказ, за результатами успішних державних випробувань, підписав Міністр оборони України Степан Полторак. Spectator-М1 – вдосконалена версія безпілотників Spectator від ВАТ «Меридіан» ім. С.П Корольова». Spectator-М1 призначений для ведення повітряної розвідки, як в день, так і в ночі. У ході модернізації безпілотний комплекс отримав новий тепловізор, досконалішу станцію управління, а також зменшену вагу, що дозволяє йому знаходитись у повітрі більше часу. Враховуючи малі розміри Spectator-М1, спеціально підібраний колір фюзеляжу, а також малу ефективну площу розсіювання, він залишається непомітним для противника. А ефективна система управління та зв'язку дозволяє виконувати завдання навіть під час активного використання противником засобів радіоелектронної боротьби. Відео з випробувань БПЛА Spectator-М1, які проходили взимку 2019 року: Модернізація також стосувалася різних систем БПЛА, зокрема програмного забезпечення, яке дозволяє працювати з різними системами координат та проводити їх конвертацію, визначаючи точні координати цілі. Окрім того, безпілотник отримав нову парашутну систему, що дозволило зменшити швидкість посадки до 3 м/с. Новітній Spectator-М1 піднімається на висоту до 3 600 метрів, має максимальну швидкість у 120 км/год, швидкість, при якій виконується завдання, – 70 км/год. В повітрі безпілотник може знаходитися понад дві години. Комплекс здатен передавати відеоінформацію у цифровому кодованому вигляді, а дальність польоту Spectator-М1 становить до 150 км. Наразі фахівці ВАТ «Меридіан» ім. С.П Корольова» готують Spectator-М1 до серійного виробництва, яке планується розгорнути у рамках Державного оборонного замовлення. Нагадаємо, що Spectator було створено у співпраці з фахівцями Київського політехнічного інституту. Перші безпілотні комплекси Spectator для Міністерства оборони та Державної прикордонної служби України були поставлені ще у 2015 році. В українському війську він пройшов підконтрольну експлуатацію, а прикордонникам, завдяки цим безпілотникам, вдалося практично повністю закрити українським кордон.

ДП «Завод 410 ЦА», який є одним з провідних підприємств авіабудівного кластеру ДК «Укроборонпром», продовжує розширювати виробництво. Підприємство пришвидшило темпи з посилення Повітряних Сил України військово-транспортною авіацією, дозавантажує виробничі потужності зовнішніми контрактами та освоює нові ринки цивільної авіації. Це дозволило забезпечити роботою майже тисячу фахівців та гарантувати їм гідну заробітну плату. Головним пріоритетом роботи заводу є оновлення авіаційного парку транспортної авіації Повітряних Сил та інших силових структур України. Завдяки роботі ДП «Завод 410 ЦА» у 2019 році військовим вже передано два модернізовані Ан-26. На черзі - ще декілька бортів, які надійдуть до українського війська. У ході модернізації на Ан-26 проводиться повний комплекс робіт з відновлення всіх систем літака, встановлюється нове радіоелектронне обладнання українських та європейських виробників, зокрема системи зв’язку, навігації, приладової та іншої бортової апаратури. Таке оновлення дозволяє Ан-26 здійснювати польоти на міжнародних повітряних трасах та брати участь у спільних діях з силами НАТО. В даний час підприємством, спільно з ДП «Антонов», виконуються підготовчі роботи щодо реалізації проекту з постачання літака Ан-32П для потреб ДСНС з виконанням капітального ремонту та дообладнання на ДП «Завод 410 ЦА». Серед важливих напрямків діяльності ДП «Завод 410 ЦА» - здійснення модернізації літаків Ан-32 для Міністерства оборони Індії, яке реалізується спільно з ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт». В рамках цього контракту іноземному партнеру, з початку 2019 року, було поставлено комплектуючі загальною вартістю 27 млн. дол. А загальна вартість багаторічного контракту становить близько 400 млн. дол. Завдяки цій роботі індійські Повітряні Сили оновлюють свій авіаційний парк, який нараховує біля 100 літаків «Антонова». Зазначимо, що Ан-32 свого часу був спеціально розроблений «Антоновим» для Індії. Військові цієї країни замовили літак, який міг би експлуатуватися в умовах високогір'я та при екстремальних температурах. Завдяки встановленню у літак Ан-26 нових потужних двигунів та іншим нововведенням вдалось створити машину, здатну здійснювати зліт та посадку з аеродромів на висоті 4500 метрів, а також працювати при температурі у 50°C. Високі характеристики Ан-32 і сьогодні дозволяють ефективно виконувати завдання і ця машина експлуатується ВПС Індії вже декілька десятків років. За умовами контракту Ан-32 ВПС Індії модернізуються до рівня An-32RE. An-32RE оснащуються сучасною авіонікою українського та іноземного виробництва, що відповідає всім сучасним світовим стандартам та значно спрощує роботу екіпажу. Окрім того, наразі з Індією проводяться переговори щодо поглиблення участі України в модернізації військово-транспортної авіації. Потужності ДП «Завод 410 ЦА» дозволяють прискорити цей процес та, за відносно короткий термін, провести модернізацію всіх Ан-32 до рівня An-32RE. Проведення модернізації індійських літаків, окрім поповнення бюджету України валютними надходженнями, слугує і більш глобальній меті - розширення присутності України на світовому оборонному ринку. Крім ремонту та модернізації військово-транспортних літаків, ДП «Завод 410 ЦА» поступово освоює нові ринки. Наразі на підприємстві, спільно з приватними компаніями, виконуються роботи з обслуговування літаків цивільної авіації. Зокрема завершено роботу на декількох літаках Boeing-737 українських авіаперевізників. А найближчим часом замовнику буде передано ще один борт - McDonnell Douglas MD-80. Загалом, робота на цивільному та оборонному авіаційному ринках дозволяє ефективно завантажувати підприємство, планувати оновлення виробничих потужностей та підвищувати кваліфікацію працівників.

Радіогідроакустична система «Ятрань», яка призначена для виявлення ворожих кораблів та підводних човнів, прийнята на озброєння Збройних Сил України. Відповідний наказ підписав Міністр оборони України Степан Полторак на підставі позитивних результатів державних випробувань. Система «Ятрань», яка за власні обігові кошти була розроблена «КНДІ Гідроприладів», що входять до складу ДК «Укроборонпром», складається зі спеціальних гідроакустичних буїв, що мають надчутливі акустичні сенсори, та цифрового центру обробки інформації. Загалом система побудована таким чином, що об‘єднує інформацію з багатьох гідроакустичних буїв, які працюють у пасивному режимі та абсолютно непомітні для противника. Це дає змогу повністю контролювати переміщення ворожих кораблів та підводних човнів та передавати координати цілей для знищення. Ще однією особливістю гідроакустичних буїв «Ятрані» є те, що вони можуть скидатись з вертольотів. Це дозволяє за мінімальний час створити мережу з сенсорів, які повністю охоплюють велику акваторію та побачити повну картину розташування та переміщення всіх кораблів противника. Відео заводських випробувань, які проходили у 2018 році: «КД НДІ гідроприладів» успішно завершив заводські випробування нової радіогідроакустичної системи «Ятрань» ДП «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів», що входить до складу ДК «Укроборонпром», успішно завершив заводські випробування радіогідроакустичної системи «Ятрань». Випробування, під час яких було здійснено скидання буїв з вертольоту Мі-14ПЧ, проходили під час масштабних міжнародних навчань «Сі Бриз-2018» у Чорному морі, в умовах максимально наближених до бойових. «Система »Ятрань« складається зі спеціальних гідроакустичних буїв, що мають надчутливі акустичні сенсори, та цифрового центру обробки інформації. Система побудована таким чином, що об‘єднує інформацію з багатьох буїв та дає змогу повністю контролювати велику акваторію та оперативно передавати координати цілей для знищення», - повідомив Юрій Меленко, директор ДП «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів». Він зазначив, що розробка цієї системи була проведена інститутом за свої власні обігові кошти. Однією з особливостей роботи системи «Ятрань» є те, що гідроакустичні буї працюють у повністю пасивному режимі. Це робить їх абсолютно непомітними для противника. Завдяки ним можна контролювати переміщення підводних човнів противника, що дозволяє гарантовано їх знищувати. Загалом, високі характеристики системи «Ятрань» підвищують бойову ефективність протичовнової оборони у рази. Наразі фахівці інституту готують «Ятрань» до проведення державних випробувань. Успішне завершення яких дозволить розпочати, у випадку замовлення, серійне виробництво системи та її постачання для посилення обороноздатності України. Зазначимо, що на минулорічних міжнародних навчаннях «Сі Бриз», завдяки системі «Ятрань» також було успішно виявлено підводний човен умовного «противника». При цьому, за рік роботи над удосконаленням системи ДП «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів», значно розширив її експлуатаційні можливості та характеристики. Опубликовано Державний концерн «Укроборонпром» Четверг, 19 июля 2018 г. До того ж, ця система використовувалась під час декількох міжнародних навчань «Сі Бриз», в умовах максимально наближених до бойових. Загалом, під час цих міжнародних навчань у Чорному морі було неодноразово доведено високі характеристики системи «Ятрань», яка на практиці у рази підвищує бойову ефективність протичовнової оборони Військово-морських Сил України. Наразі фахівці «КНДІ Гідроприладів» готують «Ятрань» до серійного виробництва, яке планується розгорнути у рамках Державного оборонного замовлення.  

85-е військове представництво, яке працює на ДП «ХКБМ ім. Морозова», в черговий раз заблокувало виробництво БТР-4 з броні Європейського союзу. На цей раз причиною стало те, що у Фінляндії на сучасному металургійному підприємстві не використовують радянські ГОСТи. У бронесталі Miilux Protection 500 виявлено більше сірки та фосфору, ніж визначено у нормах часів СРСР і тому, на думку чиновників Міноборони, її неможливо використовувати для БТР-4. Про всяк випадок, Концерн звернувся до фінського виробника сталі та поцікавився, чи зможуть вони змінити склад броні на такий, який задовольнить військову прийомку. У Miilux лиш розвели руками: там не розуміють, чому броня, яка постачається у 40 країн світу та відповідає всім нормам ЄС та США, виявилась непридатною для 85-го військового представництва і чому в Україні не визнають сертифікати якості Євросоюзу та стандартів НАТО STANAG. Більше того, Miilux Protection 500 виявилась непридатною лише для БТР-4 і лише у 2019 році. Офіційний лист від Miilux підтверджує, що було закуплено саме ту броню, яка використовується у всьому світі та навіть саме та, яка була використана декілька років тому в Україні для виробництва точно таких же БТР-4. Бо у 2016 в Україні була виготовлена партія БТР-4 з Miilux Protection 500. Однак тоді корпуси були вироблені приватним ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод», а не «ХКБМ». Всі ці машини успішно пройшли всі випробування та наразі знаходяться у війську. Зрештою, саме з фінської броні приватні зброярі виробляють бронемашини «Козак» та «Варта». І, як неодноразово наголошували самі військові, жодних претензій до броні цих машин, у них немає. Цю ж фінську бронесталь застосовують для бронювання машин новітнього ракетного комплексу «Нептун». Таким чином, станом на 2019 рік склалась наступна ситуація: «ХКБМ ім. Морозова» створив виробничу лінію для зварювання корпусів, але дозволу на виготовлення БТР-4 зі сталі країн НАТО та ЄС отримати не може - через бюрократичне затягування з боку 85-го військового представництва Міноборони України. Знайти хоча б один логічний аргумент з боку представників замовника досить складно. Європейська броня активно та на постійній основі використовується в українських бронемашинах інших виробників, з неї можна швидше виробляти бойові машини та постачати їх до війська. І вона не дорожча за українську. Більше того, БТР-4 з європейської броні для українського війська коштує дешевше за виготовлену з української броні, принаймні при існуючому зараз оподаткуванні та додаткових витратах на підрядників. Вартість європейської броні зараз становить близько 150 грн за кілограм, включаючи всі додаткові витрати (транспортування, розмитнення і т.п.). Вона постачається одразу у загартованому вигляді, у будь-якій кількості та у всіх необхідних товщинах. До того ж, вона постачається без сплати ПДВ та у строк від 14 до 45 днів. Водночас, виготовлення корпусу зі сталі українського виробництва марки «71», потребує 100% передоплати та сплати ПДВ. Виплавляють її великими партіями у 240 т. і з моменту замовлення до поставки проходить декілька місяців. Потім «71» сталь необхідно загартувати, що може зробити тільки приватне ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» і це займає декілька місяців. А всі потужності лозівського заводу дозволяють виробляти максимум декілька корпусів за місяць. Таким чином, вартість одного кілограму української «71» сталі у деталях корпусу БТР-4, як мінімум, виходить на тому ж рівні, що і європейська сталь. У результаті, через такі складнощі виробництва корпусу з «71» сталі БТР-4 коштує значно дорожче. Загалом корпус зі сталі виробництва ЄС, виготовлений на «ХКБМ» або «Заводі ім. Малишева», коштує на 770-870 тисяч гривень дешевше (в залежності від курсу валют). Тобто, українська армія може отримати більше бойових машин за менші кошти. Водночас, над питанням здешевлення «71» сталі та розширення можливості виробництва БТР-4 з неї зараз активно працюють на металургійному комбінаті. Зокрема освоюється випуск вже загартованої сталі, але наразі її мінімальна товщина складає 10 мм, а для виробництва БТР-4 необхідні сталі і меншої товщини. Але все ж таки, оподаткування оборонної продукції залишається досить великим чинником, який впливає на вартість. Нагадаємо, що БТР-4 - це одна з найновіших серійних бойових машин, яка успішно використовується українськими військовими на Донбасі з 2014 року. БТР-4 об‘єднав у собі потужний захист, німецький двигун, швидкострільну автоматичну 30-мм гармату, високоточну ракетну зброю, цифрові системи управління, наведення, навігації та зв‘язку.  

В Україні завершилися кваліфікаційні випробування першого україно-турецького бойового модуля «Serdar» що створений на замовлення третіх країн. Відтепер, спільна розробка турецької компанії «Aselsan» та підприємств ДК «Укроборонпром» - ДККБ «ЛУЧ» та «Спецтехноекспорт» готова до серійного постачання в рамках діючого контракту з іноземним замовником. Очікується, що у подальшому до нової системи проявлять інтерес оборонні відомства України та Туреччини, повідомляє «Спецтехноекспорт». Турецька компанія виступила розробником та інтегратором бойового модуля, зокрема, систем стабілізації та дистанційного керування вогнем, систем захоплення та супроводу цілей, денного та нічного каналів спостереження. У свою чергу «Спецтехноекспорт» забезпечує постачання керованих ракет, що розроблені та виробляються «ДККБ »ЛУЧ«, та систем наведення і керування до них. »Serdar« - це універсальна дистанційно керована та стабілізована система озброєння, що забезпечує високу ефективність оборонних та наступальних операцій проти наземних цілей вдень та вночі, за будь-яких погодних умов. Основним озброєнням бойового модуля є мобільна версія високоточного протитанкового комплексу »Скіф« з двома (в окремих версіях – чотирма) пусковими установками для ракет РК-2С. Ці високоточні українські ракети калібру 130 мм здатні знищувати ціль на відстані 5 км та пробивати броню товщиною 800 мм за динамічним захистом. Також, система озброєння оснащена двома кулеметами калібру 12,7 мм та 7,62 мм. Окрім цього, за бажанням замовників, на бойовому модулі можуть бути встановлені пускові установки з ракетами РК-2М калібру 152 мм. В такому разі дальність польоту керованої ракети становитиме 5,5 км, а пробиття броні збільшиться до 1100 мм за динамічним захистом. Завдяки малій вазі, бойовий модуль може бути інтегрований в різні типи бойових транспортних засобів, значно підвищуючи їх боєздатність. Нова система управління вогнем дозволяє з високою точністю виконувати усі бойові завдання зсередини транспортного засобу. Даний проект є першим прикладом спільного просування українсько-турецьких оборонних продуктів на ринках третіх країн. Вперше, україно-турецький бойовий модуль було продемонстровано під час випробувань в Україні у травні 2018 року. Нагадаємо, в ході міжнародної оборонної виставки IDEF'19 у м. Стамбул, між українським підприємством »Спецтехноекспорт« та турецькою державною корпорацією »MKEK« було парафовано контракт на постачання 120 мм ствольних керованих ракет »Конус« виробництва ДП »ДККБ «ЛУЧ». Також, в ході IDEF'19 «Спецтехноекспорт» підписало серію контрактів з турецькою компанією «Aselsan» щодо постачання товарів військового призначення для потреб Збройних сил України та інших силових підрозділів. Зокрема, мова йде про охолоджувальні тепловізори для встановлення на системи керованого протитанкового озброєння, а також чергові партії засобів захищеного радіозв'язку УКХ-діапазону.

85-е військове представництво, яке працює на ДП «ХКБМ ім. Морозова», робить все для того, щоб БТР-4 не потрапили до українського війська. Про це говорять численні факти навмисного затягування ними приймання виготовленої бронетехніки, яка без їх рішення не може потрапити до діючих бойових частин Збройних Сил України. Так, військова прийомка витребувала проведення випробувань за ГОСТом німецького двигуна Deutz, що встановлюється на БТР-4. Йдеться про перевірку роботи його патрубків та інших гумово-технічних виробів при екстремально низькій температурі у -45 С. І це враховуючи те, що найнижча температура в Україні за весь час проведення метеорологічних досліджень становила -42 С і була зафіксована у 30-х роках минулого сторіччя. Норма ж у -45 С є умовою ГОСТ і встановлювалась з урахуванням можливості ведення бойових дій СРСР в умовах арктичного клімату. Сучасний німецький двигун Deutz витримав ці випробування, але на проведення такого тестування було витрачено декілька тижнів. Крім того, військова прийомка витребувала проведення чергового відстрілу броні виробництва Євросоюзу попри те, що такі випробування проводились на постійній основі з 2016 року десятки разів та щоразу були успішними. Нещодавно було проведено черговий відстріл бронеплит - жодного пробиття броні не зафіксовано. Проте представники військової прийомки відмовились визнавати ці випробування та демонстративно залишили полігон. Випробування броні з ЄС для БТР-4 «ХКБМ ім. Морозова» виготовив чергову партію БТР-4 з фінської сталі MiiLux Protection. Всі корпуси БТР-4 з неї успішно пройшли повний цикл випробувань, зокрема і відстрілом, який довів високу якість броні та всієї машини. Але військова прийомка (представники Міноборони, які контролюють якість робіт на «ХКБМ ім. Морозова») відмовилась приймати виготовлену продукцію, до того, як підприємство не підтвердить хімічний склад фінської броні на її відповідність діючим в українському ОПК стандартам. Вони, як відомо, - застарілі радянські ГОСТи, які затверджені ще 30-40 років тому. Тобто, наявність сертифікатів якості Європейського союзу та Фінляндії, підтвердження відповідності стандартам ISO, STANAG тощо для військової прийомки – нічого не варті, адже вони не відповідають ГОСТу часів СРСР. Детальніше: /uk/media/prosti-vidpovidi-na-pytannya-pro-standartyzatsiyu-vijskovu-pryjomku-ta-chomu-btr-4-zalyshyvsya-bez-broni-nato.html Опубликовано Державний концерн «Укроборонпром» Понедельник, 3 июня 2019 г. Офіційна причина: через високу температуру (+35 С), швидкість польоту кулі була більша за встановлену і мала більше бронепробиття, ніж у діючих зараз архаїчних нормах ГОСТ, якими керується військова прийомка. Тобто, обстріл боєприпасом, який має більшу потужність, однак не пробиває броню, не визнається, тому що це не прописано у нормах 30-40 річної давнини. Загалом БТР-4 пройшли вже понад півсотні різноманітних випробувань. Але кожного разу 85-е військове представництво знаходить нові причини, аби техніка не потрапила у бойові підрозділи української армії. Таке затягування процесу прийому бойових машин може тривати роками. Адже БТР-4 на 40% складається з деталей виробництва країн НАТО та ЄС, а сертифікати якості Євросоюзу чи будь-якої іншої країни, військовою прийомкою не визнаються. При формалістичному відношенні до справи, військова прийомка може витребувати перевірку понад 8 000 деталей, вузлів і агрегатів, які імпортуються з Євросоюзу та країн НАТО на їх відповідність ГОСТам. Вкрай формалізований та бюрократичний підхід 85-го військового представництва до своїх обов'язків дає привід звернутися до військової прокуратури, яка має встановити можливі корупційні або інші ризики пов‘язані із діяльністю військової прийомки на оборонному заводі. Прості відповіді на питання про стандартизацію, військову прийомку та чому БТР-4 залишився без броні НАТО.