Дата публікації: 24.03.2021
5 фактів, чому державна оборонка без ухвалення законопроєкту #3822 приречена. А з нею – і наша перемога над окупантом.
Факт 1. З-поміж 24 тисяч різних одиниць озброєння, військової техніки (ОВТ) та комплектуючих, які підприємства Укроборонпрому можуть виготовляти на сьогодні, далеко не все має застосування. Приміром, ми маємо підприємства, які виробляють комплектуючі для радянських підводних човнів. Човнів, яких у нас немає.
Факт 2. У той час як успішні оборонно-промислові компанії світу витрачають на розробку нових зразків ОВТ до 25% чистого прибутку, в Україні цей показник становить не більше 2–3%. Саме тому у структурі потреб нашої армії ремонт та модернізація існуючої – здебільшого старої радянської – техніки становлять близько 80% рік у рік.
Факт 3. Державні оборонні підприємства позбавлені можливості довгострокового планування. Тобто якщо сьогодні ми вирішимо оснастити нашу армію високоточними «нептунами», бойовими «дозорами» чи «оплотами» без жодного російського гвинтика, – не однією одиницею, а цілою партією новітньої сучасної техніки, – то виготовити ми зможемо не більше, ніж держава у нас замовить. Іншими словами, якщо у державному оборонному замовленні (ДОЗ) «стоїть» один «Оплот», то Завод імені Малишева не зможе виготовити два. При цьому щороку частка державних оборонних підприємств у ДОЗ невпинно зменшується: якщо 2017-го на наші підприємства припадало 67% всіх потреб української армії у виготовленні, модернізації й ремонті ОВТ, то у 2020-му — лише 36%.
Факт 4. Лише 28 підприємств з-поміж 118-ти, які входять до складу Укроборонпрому, генерують 98% виручки. Решта – живуть у режимі боргів, у т.ч. із виплати заробітної плати. Більшість наших підприємств фактично виживають, якщо не вмирають.
Факт 5. Середній вік інженерів-конструкторів, які працюють на наших підприємствах, – 65 років. Відтік молодих кадрів із державної оборонки теж прирікає галузь на вимирання.
Реформа Укроборонпрому шляхом ухвалення законопроєкту №3822 – це єдина можливість не лише захистити свої кордони, суверенітет та цілісність, а і виграти війну з окупантом.
======================================================================================================================================
Один з найголовніших міфів навколо реформи Укроборонпрому – мовляв, законопроєкт №3822 передбачає "приховану" або "відкриту" приватизацію підприємств оборонки.
Найчутливіший міф-маніпуляція про трансформацію Укроборонпрому – нібито реформа зупинить роботу всього державного ОПК, що, звісно, неприпустимо під час війни.
Навіщо державну оборонку корпоратизувати, іншими словами, перетворювати державні та казенні підприємства на господарські товариства?
- Державні підприємства позбавлені можливості залучати будь-які інвестиції. Погодьтеся, якщо такої змоги немає, підприємство не буде працювати над своєю інвестиційною привабливістю в очах інвесторів, в тому числі міжнародних. Прозорість, відкритість, підзвітність та належне врядування – ніколи не стануть пріоритетами для топ-менеджменту цих підприємств.
- Державним підприємствам дуже важко взяти банківський кредит на, приміром, дослідно-конструкторську розробку новітніх зразків озброєння та військової техніки (ОВТ).
- Державні підприємства (за винятком підприємств авіабудування) не можуть створювати спільні підприємства з іноземними компаніями. Якщо ж такі підприємства постають, іноземний партнер за будь-яких обставин, незалежно від обсягів інвестицій, матиме меншу частку.
- Державним підприємствам важко об’єднувати своє майно, ресурси, технології. Ви лише уявіть: оборонні підприємства, які входять до складу одного Концерну – Укроборонпрому, – позбавлені можливості досягати синергії та кращих результатів у виробництві ОВТ шляхом обміну, приміром, своїми технологіями. При цьому ці підприємства працюють на обороноздатність однієї країни – України.
Понад 10 років діяльність Укроборонпрому регулюється окремим спеціальним законодавством. На сьогодні Концерн є таким собі "міні-Фондом держмайна" чи "квазі-міністерством", виконуючи функції з управління державним майном, делеговані державою.
Приміром, Укроборонпром дає згоду на відчуження та списання майна, передачу його в оренду, затверджує фінансові плани державних підприємств-учасників, призначає та звільняє їх директорів тощо. Проте система, яка дозволяє контролювати збереження державного майна, з іншого боку стримує можливості для залучення інвестицій та міжнародного співробітництва.
Законопроєкт №3822 дозволить запровадити прозору та ефективну модель корпоративного управління шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром» та усіх його державних підприємств на господарські товариства.
Одночасно впроваджується механізм запобігання корупційним ризикам та убезпечення від прямого політичного впливу шляхом створення політично незаангажованих наглядових рад.
Чи це працює?
Італійська оборонна компанія Leonardo має наглядову раду, яка складається із 12 членів, 10 з яких є незалежними. У 2020 році Leonardo визнано найпрозорішою оборонною компанією світу.
- Фінансово успішні підприємства державного ОПК, як-от Київське конструкторське бюро “Луч”, що за власні обігові кошти розробляє розвідувально-ударний безпілотний літальний апарат “Сокіл-300”.
- Підприємства, потенціал яких відроджують учасники бойових дій і де нові зразки зброї “народжувались” буквально на фронті. Так з'явилась нова піхотна гармата “Нічний Хижак” від заводу "Маяк" – під час боїв за Донецький аеропорт та Маріуполь.
Сьогодні оборонні підприємства не можуть об’єднувати своє майно, ресурси чи технології заради перемоги над окупантом – Росією.
Законопроєкт № 3822 про трансформацію Концерну дасть змогу підприємствам досягати синергії та кращих результатів у виробництві озброєння та військової техніки шляхом об'єднання майна, ресурсів та технологій. На практиці це означає спрощення та здешевлення виробничих процесів.
Об’єднати оборонні підприємства за галузевою ознакою та налагодити повний цикл виробництва радарів, високоточного озброєння, бронетанкової техніки, боєприпасів та спецхімії, а також послуг з авіа- та судноремонтів. Такі перспективи відкриває законопроєкт #3822 для вітчизняної оборонки.
Так, підприємствам, які працюють, приміром, над створенням надточних радіолокаційних станцій, буде простіше долати виклики та максимізувати прибутки не поодинці, а будучи галузевим об’єднанням.
Які ще додаткові переваги це дає?
- Можливість залучити найкращих фахівців у галузь задля створення сучасних зразків озброєння та військової техніки (ОВТ) — партнерство між державними підприємствами галузі вийде на кардинально новий рівень;
- Максимальну кооперацію у виробничій діяльності — обмін ресурсами, майном, технологіями, в тому числі заради створення замкнутих циклів виробництва;
- Повністю витіснити російський імпорт та ефективніше реалізовувати програми імпортозаміщення у виробництві ОВТ;
- Централізувати закупівлі на рівні галузевого об’єднання — це зекономить час, людські ресурси, гроші;
- Займатися довгостроковим плануванням, задовольняючи передусім потреби української армії у сучасних надійних високотехнологічних зразках ОВТ;
- Брати дешеві кредити та залучати інвестиції, в тому числі іноземні, працюючи над розробками нової зброї та військової техніки;
- Отримати експортні ліцензії для завоювання міжнародних ринків своєї продукції;
- Та найголовніше — підтягувати слабші підприємства галузі до рівня сильних, ефективно впроваджуючи корпоративну модель управління: прозору, відкриту, підзвітну, з належним врядуванням. Ту, яку впровадили успішні демократії світу ще 20–30 років тому.
======================================================================================================================================
Зібрати конструктор із 1000 деталей без інструкції – все одно, що змусити державні оборонні підприємства самотужки трансформуватись без будь-якої методологічної допомоги.
Навіщо його взагалі збирати, той конструктор? Яка кінцева мета трансформації державних оборонних підприємств?
Щоб захистити українську армію з тилу, допоки вона захищає нас на фронті.
І у який спосіб ми будемо захищати нашу армію з тилу? Шляхом оздоровлення підприємств Укроборонпрому на фінансовому, соціальному та виробничо- технологічному рівнях. Це своєю чергою і дасть поштовх до появи нових сучасних високотехнологічних зразків озброєння та військової техніки (ОВТ), необхідних Збройним силам України.
Щоб «звести на ноги» оборонні підприємства та конструкторські бюро України, потрібні інвестиції. Власне, їхнім залученням і займатиметься оборонна компанія, яка постане замість нинішнього Укроборонпрому. Таку можливість відкриває законопроєкт No 3822 – залучення прямих, у тому числі іноземних, інвестицій у державну оборонку.
Допоки наші підприємства безперервно виготовлятимуть, модернізовуватимуть та ремонтуватимуть ОВТ для потреб нашої армії як основного внутрішнього замовника, згадана оборонна компанія виконуватиме роль корпоративного центру, або стратегічного архітектора, усієї реформи. Тобто допомагатиме стати «на рейки» корпоративної моделі управління без відриву від виробництва.
Таким чином, вона візьме на себе лідерство в усіх трансформаційних перетвореннях, здійснюватиме контроль та нестиме відповідальність за реалізацію стратегії, бізнес-планів, виконання встановлених правил та політик. Але передусім допоможе державним оборонним підприємствам зробити квантовий стрибок у майбутнє, яке вже настало.
