"В Україні міністри вже 5 років не впливають на призначення керівників держкомпаній”, – такпрокоментувавгенеральний директор ДК "Укроборонпром" Айварас Абромавичус агентству "Інтерфакс" інформацію про наміри замінити все керівництво Концерну.

"Днями відбулася планова зустріч з Президентом щодо анонсованої раніше зміни моєї ролі в Концерні і пов’язаних із цим заходів наступності, перезавантаженням наглядової ради Концерну.

Я зробив Президенту пропозицію розглянути в якості нового очільника Укроборонпрому одного з найсильніших членів нашої команди. Це гарантує продовження розпочатої трансформації, збереження швидкості змін, з якими рухається Концерн, та команди, яка їх втілює.

На зустрічі з Президентом також був присутній віце-прем’єр Уруський. Мав нагоду обговорити з ним і його останні заяви та реформу Укроборонпрому в цілому.

Я щиро радий, що пан Уруський так швидко увійшов в курс справ у Концерні, адже п’ять років тому він відійшов від державного управління галуззю. Як надзвичайно досвідчена людина він знає, яким чином розвивалась компанія і як ніхто інший розуміє, що наша команда стала першою за всю історію існування Концерну, яка впритул наблизилась до створення секторальних корпорацій та зміни ролі Концерну. Про потребу ліквідації та переосмислення задач “Укроборонпрому” ми заявили на самому початку роботи. І тут наше бачення збігається – у тій ролі, в якій створювали Концерн, він більше не має існувати.

Мушу сказати, що ми однаково розуміємо проблеми і Концерну, і галузі. Однак по-різному бачимо інструменти їх вирішення.

Це раніше у нас олігархи призначали міністрів, а міністри – керівників найбільших державних компаній. Уже 5 років Україна намагається жити за новими правилами. З 2015 року триває реформа корпоративного управління, яку ми розпочали з командою в МЕРТ. Держава поступово цивілізує підходи до володіння та управління стратегічними держкомпаніями. На державних підприємствах впроваджують міжнародні стандарти: інститут наглядових рад, які призначають незалежного директора; антикорупційні політики, аудити та процедури запобігання конфлікту інтересів.

В Україні вже 5 років як міністри не втручаються у призначення керівників держкомпаній та кадрові питання. Деполітизація призначення гендиректора та можливість самостійно формувати свою команду – це золотий стандарт міжнародного менеджменту та принципи ОЕСР, які Україна зобовязалась запровадити на стратегічних підприємствах державної форми власності. Недотримання базових принципів ОЕСР суперечить і чинним законам, і духу реформи корпоративного управління всіх державних компаній, і, найважливіше, несе колосальні корупційні ризики.

Більше того, порушення цих стандартів саме в Укроборонпромі призведе до втрати фінансової допомоги Євросоюзу у розмірі 1,3 млрд євро, умовою отримання яких є збереження темпів впровадження реформи корпоративного управління у державних компаніях.

При цьому, на самому початку створення міністерства, віце-прем’єр запевнив усіх стейкхолдерів та скептиків, що буде чітке розмежування функцій формування політики та власника.

Щиро сподіваюся, що саме так і буде, і що совкова система кадрової політики і ручного управління державними підприємствами залишиться у нашому минулому. Адже саме такий підхід тридцять років незалежності тримав оборонно-промисловий комплекс країни у заручниках політичних інтересів і призвів до масштабних розкрадань у галузі.

Також нагадую, що жоден нормативно-правовий акт не наділяє віце-прем’єр-міністра України правом на подібні кадрові призначення. Порядок призначення і звільнення керівництва і співробітників державного концерну "Укроборонпром" регулюються двома базовими документами – законом "Про особливості управління об’єктами оборонно-промислового комплексу" та статутом Концерну.

Згідно з ним, гендиректор Укроборонпрому призначається Президентом України за поданням Прем’єр-міністра України, а виключне право звільнення і призначення співробітників Державного Концерну "Укроборонпром" належить Генеральному директору компанії.

Вкотре повторюю, що зараз Концерн найбільше готовий до трансформації за всі роки існування. І для впровадження цих змін моя команда зробила дуже багато – більше, ніж будь-хто до нас за всі попередні роки. Йдеться не тільки про стратегії трансформації: ми змінили культуру роботи, розпочали аудит, частково впровадили міжнародні стандарти роботи в концерні, який за духом лишався радянським. Концерн зараз і концерн зразка 2014 року – це дві різні компанії. І наша команда готова довести розпочату справу до кінця і зробити ці зміни невідворотніми.

Напередодні свого призначення віце-прем’єр-міністр публічно та відкрито підтримав нашу стратегію реформування Концерну та наш базовий законопроект про корпоратизацію.

Тому мені не зовсім зрозумілі заяви про зміну команди, яка все це зробила в умовах пандемії та національного карантину, закритих світових ринках, затримці з ДОЗ, колосальній протидії одних стейкхолдерів і бездіяльності інших; зміні Уряду, трьох міністрів фінансів, двох міністрів оборони і так далі.

Реформи в Укроборонпромі тільки починаються. Вони складні, комплексні, для окремих осіб – дуже незручні. На жаль, не швидкі. Але вони мають бути продовжені.

Сформована чесна та професійна команда, якій можуть позаздрити не тільки державні компанії, але і приватний сектор.

Нам потрібна підтримка новоствореного Міністерства: довгострокове та прогнозоване, своєчасне оборонне замовлення – як гарантія ритмічності завантаження роботою наших підприємств; фінансування нових перспективних розробок; зрозуміле та чесне ціноутворення на нашу продукцію; ухвалення законів про корпоратизацію та фінансове оздоровлення; замовлення на літаки, реформування роботи державної експертної служби і багато іншого.

Сьогодні в Концерні працюють сучасні управлінці високого рівня, готові впроваджувати розроблену стратегію трансформації. Бажання і вміння є – потрібна підтримка!